Культура Султанату Оман, громадське, політичне та особисте життя громадян країни, як й інших арабських країн, нерозривно пов'язана з канонами. Поведінковий стереотип і характер суспільного життя вирізняються специфікою, що диктується суворістю настанов Корану, сформованим типом сприйняття навколишнього світу та вимогами бедуїнської етики.
Запрошення до місцевого будинку – дуже велика рідкість і висока честь для гостя. Араби вважають за краще зустрічатися в готелях, ресторанах, на спеціальних відкритих майданчиках-кафе під навісом, але запрошують у свій будинок тільки найближчих друзів або дуже шанованих людей.
Маленький подарунок главі родини, найстаршому чоловіку в родині, або дітям сприймається з вдячністю. Вести розмову з обговорення бізнесу або особистого життя не рекомендується – цінується статечна і відсторонена бесіда, нагальні питання обговорюються «по ходу справи». Для дорогих гостей обов'язково запалюють курильницю з ладаном, а розмова неодмінно супроводжується кавою та солодощами.
Оманський одяг відрізняється самобутністю. Зазвичай чоловіки носять бавовняні, різнокольорові сукні до щиколоток з без комірів (кандура) з короткими декоративними китицями (тарбуша), прикріпленими трохи вище грудей. Білі кандури традиційно вдягають на офіційні заходи. Вовняні кандури, імпортовані з Кашміру, зазвичай носять взимку. Для формальних випадків чоловіки іноді вдягають бежевий плащ (бішт) із золотою підкладкою. На голові чоловіки носять головний убір, який включає тюрбан (муссар) і кепку (кумма). У сільських районах Омана деякі чоловіки одягають традиційні пов'язки на голову (махфіф). Вовняний тюрбан-муссар зазвичай носять на роботі. Він захищає голову від спеки влітку і зберігає тепло взимку. Кумма під муссаром часто виготовляється з кашмірської вовни. На талії чоловіки носять церемоніальний кинджал (ханджар), який здавна використовували як зброю проти ворогів у пустелі, але тепер він символізує мужність, коли хлопчики досягають повноліття. Хинджар є обов’язковим атрибутом чоловічого одягу під час урочистих церемоній, весіль і релігійних свят.
Жінки носять одяг, прикрашений народними орнаментами, однак назовні одягають довгий чорний плащ (абаю) і паранджу (нікаб). Атрибутами жіночого одягу також є чорна хустка (пушия або мільфа), прозора вуаль з прорізами для очей (батула), головний убір (ліхаф).
Оманці не вимогливі до одягу європейців у повсякденному житті, за виключенням ділових зустрічей. На ділові зустрічі чоловіки вдягають офіційне вбрання ‒ діловий костюм. На жінках мають бути діловий костюм, взуття на низьких підборах і бажано легкий шарф на кшталт палантину.
Робочий тиждень у Султанаті Оман розпочинається в неділю та закінчується в четвер, п’ятниця та субота є вихідними днями. Певна кількість компаній працює в четвер до обіду. Під час місяця Рамадан робочий день може бути скорочений до шести годин. Важливі переговори, особливо перше знайомство, не слід призначати на Рамадан. Протягом місяця Рамадан мусульманам заборонено їсти, курити або пити протягом світлого часу доби, це правило поширюється й на іноземців, хоча переважно в публічних місцях.
Офіційна мова Оману – арабська, але англійська є мовою міжнаціонального спілкування. Міжнародні зустрічі, як і переговори, за відсутності арабомовного перекладача, проводяться англійською мовою. Однак партнерам і колегам буде дуже приємно, якщо Ви вивчите декілька вітань арабською мовою.
Багато оманських бізнесменів також володіють англійською мовою, тому ділову документацію, презентаційні матеріали й візитні картки можна виготовляти англійською. Обмін візитними картками є звичайною практикою. Ваш співрозмовник із задоволенням отримає вашу картку, де на одній стороні інформацію подано арабською мовою.
Довіра є надзвичайно важливою складовою особливостей ділових відносин і бізнес-етикету в Омані. Особиста зустріч є головним і найкращим способом спілкування в Омані. Не дивно, що навіть після тривалих, на думку іноземця, успішних переговорів на відстані, оманський бізнесмен відтермінує позитивний розгляд питання, поки не зустрінеться особисто з потенційним клієнтом.
Ділові зустрічі краще планувати на ранковий час. Слід з повагою ставитися до молитви та планувати перемовини з урахуванням часу молитви.
Треба бути готовим до того, що зустріч розпочнеться із запізненням. Водночас оманці дуже цінують пунктуальність іноземців.
Жодна ділова зустріч не обходиться без чаю та кави. Особливо популярною є кава, яку пропонують гостю за бедуїнською традицією, щоб запевнити його в своєму щирому ставленні. Відмова від напою може розцінюватися як певний виклик, прояв недоброзичливості, навіть образа. Зазвичай на початку бесіди співрозмовники спілкуються на загальні теми.
Треба бути готовим до тривалого обговорення ділових питань, але розуміти, що мусульмани вважають час найбільшою цінністю людини. Ухвалення рішення займає багато часу, що є особливістю ведення арабського бізнесу.
Перед важливою зустріччю слід скласти її план та визначити структуру переговорів. Не дивуйтеся, що під час спілкування партнер може відволікатися на телефонні дзвінки й розмови, що не вважається порушенням бізнес-етикету. Пам'ятайте, що деяких тем розмов слід уникати, зокрема обговорення наявного політичного або релігійного ладу, але кілька схвальних слів на адресу інноваційного підходу країни до вирішення певних питань вітається.
Оманці, як й інші араби, спокійно ставляться до порушення термінів поставок, але від іноземців вимагають чіткого дотримання таких зобов’язань. Перевага надається роботі з прямим виробником і постачальником, уникаючи посередників.
Вручення подарунку під час ділових зустрічей не є обов’язковим, але бажаним для розбудови нормальних відносин. Незважаючи на те що вживання алкогольних напоїв не заборонено (зазвичай це відбувається в готелях, ресторанах або в домашніх умовах, так само як і вживання виробів зі свинини, яка продається в спеціалізованих відділах супермаркетів), слід уникати таких подарунків. Дарування квітів теж не є поширеною практикою. Квіти здебільшого даруються тим, хто перебуває на лікуванні в шпиталі чи під час виписки з нього, або надсилаються заздалегідь до місця проведення партнером чи знайомим урочистого публічного заходу.
Вручати або отримувати подарунок, гроші та речі, брати їжу слід тільки правою рукою, оскільки в ісламі ліва рука вважається нечистою.
Не прийнято їсти стоячи або на ходу, а також дивитися в обличчя людини, котра їсть.
Підошви ніг, зокрема при сидінні в низьких кріслах, не повинні бути спрямовані на чиюсь сторону.
Під час рукостискання не можна тримати іншу руку в кишені або інтенсивно розмахувати нею в повітрі (особливо із сигаретою).
Слід остерігатися виявляти негативне ставлення до ісламу. Важливо також не висловлювати здивування або якимось чином висловлювати ставлення до виконання арабами молитовного обов’язку.
Арабський побут пронизаний традиціями, які шануються повсюдно. Одна з них –молитва, яку мусульмани зобов'язані виконувати завжди, у встановлений для цього час. Подібне може трапитися у процесі бесіді або в іншій ситуації, що змусить співрозмовника на півслові перервати зустріч і почати молитву. Найчастіше це робиться на самоті, але за неможливості забезпечити це молитва може відбутися на очах в інших людей. Така потреба не має викликати негативної реакції, до неї слід ставитися як до богоугодної справи (зокрема не наступати на килимок для молитви, не заважати особі, яка молиться, у т.ч. обходити її спереду).
Також не варто активно жестикулювати – у арабів своя складна система жестикуляції, тому часто цілком пристойний європейський жест може означати щось образливе.
Араби Оману зазвичай вітають членів сім'ї і друзів обіймами та поцілунками в обидві щоки. З малознайомими людьми це не прийнято робити, тож користуються звичайним рукостисканням.
Торкатися до представників протилежної статі не рекомендується.
Не слід нехтувати традиціям громадської поведінки в Омані. У публічних місцях і при особистих зустрічах прийнято дотримуватися місцевих вимог, що не є чимось незвичайним і не повинно розглядатися як замах на звичаї особи іншого етнічного походження, яка опинилася в арабському середовищі. Доцільно проявляти повагу до місцевих звичаїв і традицій, навіть підкреслюючи свій намір дотримуватися їх за будь-яких обставин.
Іноземці дуже добре та безпечно почуваються в Омані, де нікому не нав’язують національно-релігійні традиції та звичаї. Представники багаторелігійної спільноти з числа іноземців вільно та безперешкодно виконують свої релігійні обряди. Вважається, що толерантність, терпимість до іновірців ‒ одна з характерних рис оманців, які вміють поважати не тільки свої, але й інші звичаї.